рулювати

КЕРМУВА́ТИ (спрямовувати рух судна, літака, автомашини тощо за допомогою керма), РУЛЮВА́ТИ, СТЕРНУВА́ТИ (керувати рухом судна, човна і т. ін.). Коли ж керманич неуважно їхав або заслабо кермував і діставався на середину Черемошу, то вже тоді бистрий пруд води в миг ока поніс дарабу під скалу (І. Нечуй-Левицький); Оротук, рулюючи проти вітру, змінив курс човна (М. Трублаїні); Петро Максимович узяв весло, а друге взяв Василько і сів на кормі, щоб стернувати (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. рулювати — рулюва́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. рулювати — -юю, -юєш, недок., перех. і неперех. 1》 Правити рулем. 2》 Повертаючи руль або те, що його заміняє, вести, примушувати рухатися що-небудь у певному напрямку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рулювати — РУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., що і без дод. 1. Правити рулем. 2. Повертаючи руль або те, що його замінює, вести, примушувати рухатися що-небудь у певному напрямку. Петро Максимович узяв весло, а друге взяв Василько і сів на кормі, щоб рулювати (О.  Словник української мови у 20 томах
4. рулювати — РУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. і неперех. 1. Правити рулем. 2. Повертаючи руль або те, що його заміняє, вести, примушувати рухатися що-небудь у певному напрямку. Петро Максимович узяв весло, а друге взяв Василько і сів на кормі, щоб рулювати (Донч., V, 1957, 97).  Словник української мови в 11 томах