ручитися

ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися. (Батура:) Я відредагую ваші записки і гарантую, — вони будуть видані з моєю передмовою (О. Корнійчук); Конституція.. (теоретично) запевняє кожному австрійському народові право національного розвитку (Леся Українка); Необхідно було найти артилериста-віртуоза, що влучив би з такої відстані в дзвіницю.. Ніхто з партизанських артилеристів не ручався, що йому вдасться це (О. Гончар); — Хочеш, дочко, я поступлюся з своїм хазяйством, тілько так, щоб ти поручилась мені, що все зостанеться ціле (Панас Мирний); Хто запоручиться, що шановний господар не наставив довкола шпиків із своєї вірної сторожі? (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. ручитися — ручи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ручитися — (за кого) поручатися, давати поруку кому; (за що) ґарантувати що; (за себе) відповідати.  Словник синонімів Караванського
3. ручитися — див. ручатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ручитися — РУЧИ́ТИСЯ див. руча́тися.  Словник української мови у 20 томах
5. ручитися — руча́тися (ручи́тися) голово́ю за кого—що і без додатка. Гарантувати що-небудь, будучи впевненим, переконаним у чомусь—комусь. — Так ви ручаєтесь головою, що в замку, крім вас, немає живої душі? — питав Ледяник.  Фразеологічний словник української мови
6. ручитися — Ручи́тися, ручу́ся, ру́чишся, -чаться  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ручитися — РУЧИ́ТИСЯ див. руча́тися.  Словник української мови в 11 томах
8. ручитися — Ручи́тися, -чу́ся, -чи́шся гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рівного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.  Словник української мови Грінченка