ручитися —
ручи́тися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
ручитися —
(за кого) поручатися, давати поруку кому; (за що) ґарантувати що; (за себе) відповідати.
Словник синонімів Караванського
ручитися —
див. ручатися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ручитися —
руча́тися (ручи́тися) голово́ю за кого—що і без додатка. Гарантувати що-небудь, будучи впевненим, переконаним у чомусь—комусь. — Так ви ручаєтесь головою, що в замку, крім вас, немає живої душі? — питав Ледяник.
Фразеологічний словник української мови
ручитися —
ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися.
Словник синонімів української мови
ручитися —
РУЧИ́ТИСЯ див. руча́тися.
Словник української мови в 11 томах
ручитися —
Ручи́тися, -чу́ся, -чи́шся гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рівного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.
Словник української мови Грінченка