ручити
РУЧИ́ТИ, ручу́, ру́чиш, недок., діал.
Ручатися.
Ніякий провідник не може ручити за несподівані пригоди, які лучаються по дорозі (І. Франко);
Той ручить за того, той ручить за того, виходить, якась кругова порука. А Олексі хотіло би ся ручити за всіх (Г. Хоткевич).
(1) Ручи́ти за се́бе – те саме, що Руча́тися / ручи́тися за се́бе (див. руча́тися).
Роботу свою я Вам обіцяю, але ручити можу тільки за себе (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)