рідний
БЛИЗЬКИ́Й (який має пряме, безпосереднє відношення до кого-небудь, тісно пов'язаний з ним особистими інтересами), СВІЙ підсил., РІ́ДНИЙ підсил. Ще вчора дівчина нікого не потребувала, ..а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького.. (В. Підмогильний); За годину був Тарас уже своєю людиною і в чистенькій хатинці, і в невеличкому садку (О. Іваненко).
ДОРОГИ́Й (який викликає високі почуття, близький серцю, необхідний), МИ́ЛИЙ, РІ́ДНИЙ, ЛЮ́БИЙ, ЗАПОВІ́ТНИЙ, ЗАВІ́ТНИЙ рідше, ДОРОГОЦІ́ННИЙ підсил., СВЯЩЕ́ННИЙ підсил., СВЯТИ́Й підсил. Хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю (М. Коцюбинський); Кожен бачив.. молодую молодицю, що безмовно сиділа, наче стративши таки дощенту усе дороге та любе (Марко Вовчок); Тут, надворі, я зараз почувався вільніше, мене ніщо не сковувало, я був наодинці з собою, й мені була рідна й дорога моя воля (Є. Гуцало); Перечитуючи знову заповітний лист, вона ніби торкнулась серцем джерела, яке виповнило його по вінце дивним почуттям (Н. Рибак); — Кожда громада має свої дорогоцінні установи і порядки, породжені потребами (І. Франко); Тася заздрила подругам, знайомим, усім людям, для яких слово "мати" було священним (Л. Дмитерко); Є хіба святіше слово — мати? Чи людина, що рідніш бува? (Я. Шпорта).
РІ́ДНИЙ (який має кровну спорідненість з кимсь), КРО́ВНИЙ, КРЕ́ВНИЙ розм., РОДИ́МИЙ розм.; ПИТИ́МИЙ заст.; ЄДИНОУТРО́БНИЙ книжн. (народжений тією ж матір'ю); ЄДИНОКРО́ВНИЙ, ОДНОКРО́ВНИЙ (тільки по батькові). А хто ж мою головоньку Без тебе сховає? Хто заплаче надо мною, Як рідна дитина? (Т. Шевченко); Як це буває в хорошій сім'ї, яка не забуває, що вони — кровна рідня, — стан гострої неприязні (між братами) існував недовго (Григорій Тютюнник); Тепер мені щиро скажи і повідай одверто: Справді сином родимим доводишся ти Одісею (переклад Бориса Тена); Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (Марко Вовчок); Хоч ця людина була, як то кажуть, його єдиноутробним братом, вона в той же час йому чужа (Н. Рибак).
РІ́ДНИЙ (в якому хтось народився, виріс тощо), РОДИ́МИЙ розм., РОДИ́ННИЙ діал., ПИТО́МИЙ заст., ПИТИ́МИЙ заст.; БА́ТЬКІВСЬКИЙ, О́ТЧИЙ заст. (де знаходиться домівка батьків); МАТЕРИ́НСЬКИЙ (де знаходиться домівка матері). І знов бачу тебе, мій рідний краю! (І. Нечуй-Левицький); Скоро Ростоки. Маріка лагодиться вже злізати, бо то її родиме село (Г. Хоткевич); Яким усе ще не міг допитатися до свого родинного села (О. Ковінька); — Гіп-гіп! — всі кричать солдати на палубі корабля, Узрівши зубчастий Тауер, узрівши місця питомі (М. Бажан); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним, дужим та щасливим (Дніпрова Чайка); Хто з нас батьківську країну Проміняє на чужу? (П. Грабовський); Лечу стежками поміж ниви отчі, Де кров'ю сонця збризкана трава (Д. Павличко).
Словник синонімів української мови