Словник синонімів Вусика

рідний

див. родич

Словник синонімів української мови Вусика

Значення в інших словниках

  1. рідний — (який кровно споріднений з кимсь) кровний, кревний, (по батькові) однокровний, єдинокровний, книжн. єдиноутробний, (як іменник) родич.  Словник синонімів Полюги
  2. рідний — рі́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  3. рідний — (брат) кровний, кров від крови, кість від кости; (- місто) родинний, родимий; (духом) близький, споріднений; (- діло) улюблений; (звук) знайомий; (край) батьківський, ур. отецький, отчий; (- мову) матірній; мн. ж ім. РІДНІ, <�близькі> родичі; рідненький, ріднесенький.  Словник синонімів Караванського
  4. рідний — [р’іднией] м. (на) -дному/-д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
  5. рідний — -а, -е. 1》 Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь. || Власт. людині, яка має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь. || Який належить тому, хто має таку спорідненість, такий зв'язок із ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. рідний — РІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має кровну спорідненість, кровний зв'язок із ким-небудь. [Андрій:] Я знаю, що діти одної матері настільки рідні межи собою, що не треба й доказувати сього (Леся Українка); Перша відрада – то її рідна мати, така добра і кохаюча (М.  Словник української мови у 20 томах
  7. рідний — і (рі́дна) ма́ти не впізнає́ (не пізнає́) / не впізна́є (не пізна́є) кого і без додатка. Хтоcь дуже змінився на вигляд, зовні. В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає.  Фразеологічний словник української мови
  8. рідний — БЛИЗЬКИ́Й (який має пряме, безпосереднє відношення до кого-небудь, тісно пов'язаний з ним особистими інтересами), СВІЙ підсил., РІ́ДНИЙ підсил. Ще вчора дівчина нікого не потребувала, ..а сьогодні їй уже хотілось бачити людей і серед них когось близького.  Словник синонімів української мови
  9. рідний — Рі́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. рідний — РІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який має кровну спорідненість, кровний зв’язок із ким-небудь. [Андрій:] Я знаю, що діти одної матері настільки рідні межи собою, що не треба й доказувати сього (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах