самодур

ДЕ́СПОТ (жорстока людина, що зловживає своїм становищем, владою над іншими тощо), ТИРА́Н, САМОДУ́Р розм. (той, хто діє свавільно, не зважаючи на інших). — Я смію думати, що не буду для вашої дочки ні варваром, ні тираном, ні деспотом (І. Нечуй-Левицький); Перед ними був грізний викривач, який вражає словом жалюгідних у своєму мавпуванні усього чужоземного провінціальних панків і ліберальних на словах самодурів, здатних на будь-який злочин, на тупий і дикий деспотизм (З. Тулуб).

СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК.

Значення в інших словниках

1. самодур — самоду́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. самодур — див. СВАВОЛЕЦЬ.  Словник синонімів Караванського
3. самодур — див. непокірний  Словник синонімів Вусика
4. самодур — -а, ч. 1》 Той, хто діє з власної примхи, поводиться свавільно, не зважаючи на інших. 2》 Спеціальна снасть для ловлі морської риби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. самодур — 1. варивода, вереда, дурій, свавілець, примхар, див. помпадур 2. це що сам себе дурить  Словник чужослів Павло Штепа
6. самодур — САМОДУ́Р, а, ч. 1. Той, хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших. Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! (І. Франко). 2. Спеціальна снасть для ловлі морської риби. Під нами море.  Словник української мови у 20 томах
7. самодур — САМОДУ́Р, а, ч. 1. Той, хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших. Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! (Фр., X, 1954, 37). 2. Спеціальна снасть для ловлі морської риби. Під нами море.  Словник української мови в 11 томах