самодур
САМОДУ́Р, а, ч.
1. Той, хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших.
Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! (Фр., X, 1954, 37).
2. Спеціальна снасть для ловлі морської риби.
Під нами море. Сев сидить на носі шаланди з ниткою самодура в руці (Ю. Янов., II, 1958, 49).
Словник української мови (СУМ-11)