1. Словник української мови в 11 томах

самодур

САМОДУ́Р, а, ч.

1. Той, хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших.

Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! (Фр., X, 1954, 37).

2. Спеціальна снасть для ловлі морської риби.

Під нами море. Сев сидить на носі шаланди з ниткою самодура в руці (Ю. Янов., II, 1958, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самодур — самоду́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. самодур — див. СВАВОЛЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  3. самодур — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  4. самодур — -а, ч. 1》 Той, хто діє з власної примхи, поводиться свавільно, не зважаючи на інших. 2》 Спеціальна снасть для ловлі морської риби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. самодур — 1. варивода, вереда, дурій, свавілець, примхар, див. помпадур 2. це що сам себе дурить Словник чужослів Павло Штепа
  6. самодур — САМОДУ́Р, а, ч. 1. Той, хто діє за власною примхою, поводиться свавільно, не зважаючи на інших. Ще те не вродилось Гостреє залізо, Щоб ним правду й волю Самодур зарізав! (І. Франко). 2. Спеціальна снасть для ловлі морської риби. Під нами море. Словник української мови у 20 томах
  7. самодур — ДЕ́СПОТ (жорстока людина, що зловживає своїм становищем, владою над іншими тощо), ТИРА́Н, САМОДУ́Р розм. (той, хто діє свавільно, не зважаючи на інших). — Я смію думати, що не буду для вашої дочки ні варваром, ні тираном, ні деспотом (І. Словник синонімів української мови