1. Словник української мови в 11 томах

самодостатній

САМОДОСТА́ТНІЙ, я, є. Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення.

Художні засоби, підпорядковані певному ідейному задумові, перестають грати самодостатню роль (Рад. літ-во, 5, 1964, 55);

Іноді, захопившись певним явищем у літературному процесі, критика розглядає його як самодостатнє, забуває, що воно пов’язане з багатьма іншими (Літ. Укр., 13.ХІІ 1968, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самодостатній — самодоста́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самодостатній — [самодостат(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. самодостатній — -я, -є. 1》 Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. 2》 Який обмежується самим собою, не має потреби в чому-небудь іншому. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самодостатній — САМОДОСТА́ТНІЙ, я, є. Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. Художні засоби, підпорядковані певному ідейному задумові, перестають грати самодостатню роль (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах