самодостатній
САМОДОСТА́ТНІЙ, я, є.
Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення.
Художні засоби, підпорядковані певному ідейному задумові, перестають грати самодостатню роль (з наук. літ.);
Іноді, захопившись певним явищем у літературному процесі, критика розглядає його як самодостатнє, забуває, що воно пов'язане з багатьма іншими (з газ.);
Артист – самодостатня величина на сцені, дуже яскрава у своїх проявах (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самодостатній — самодоста́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- самодостатній — [самодостат(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- самодостатній — -я, -є. 1》 Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. 2》 Який обмежується самим собою, не має потреби в чому-небудь іншому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самодостатній — САМОДОСТА́ТНІЙ, я, є. Який має цінність сам по собі; який має цілком самостійне значення. Художні засоби, підпорядковані певному ідейному задумові, перестають грати самодостатню роль (Рад. Словник української мови в 11 томах