синій
БЛАКИ́ТНИЙ (який має колір ясного неба, лазурі, бірюзи і т. ін.), ГОЛУБИ́Й, ЛАЗУ́РО́ВИЙ поет., ЛАЗУ́РНИЙ поет. (кольору лазурі — перев. із сл. небо, море, із сл. колір, відтінок і т. ін.); НЕБЕ́СНИЙ (перев. про колір, відтінок); БІРЮЗО́ВИЙ (кольору бірюзи — блакитний або зеленувато-блакитний); АКВАМАРИ́НОВИЙ (кольору аквамарина — блакитно-зелений або блакитний); БАРВІ́НКОВИЙ (кольору квітів барвінку). На ній уже було найкраще її блакитне плаття (М. Хвильовий); З чаші неба голубої Світить сонце на ріллю (В.Сосюра); Яке ж над нами лазурове, чисте и бездонне небо (П. Козланюк); Цвіт небесний любила, Голубі плаття носила (А. Тесленко); На сході небо ледь-ледь починало світліти — з густо-синього переливалося в бірюзове (А. Головко); Порошинки іскор спалахували у ласкавих аквамаринових хвильках (З. Тулуб); Море було таке барвінкове, ніби хто половину земного виднокругу загорнув у широченний сувій блакитного шовку (Ю. Збанацький). — Пор. си́ній.
СИ́НІЙ (який має колір синьки і т. ін.); ВОЛО́ШКО́ВИЙ (кольору волошок); ВАСИЛЬКО́ВИЙ (яскраво-синій, як у васильків); КУ́БОВИЙ, ІНДИ́ГОВИЙ (густо-синій); УЛЬТРАМАРИ́НОВИЙ, ЕЛЕКТРИ́К (яскраво-синій); САПФІ́РОВИЙ, САПФІ́РНИЙ (кольору сапфіру). Клапті хмарок зворушливо-білі, Синє небо за серце бере... (М. Рильський); В алеях парку товпились волошкові сутінки (П. Кочура); Глянув на море, а воно ніби й не було ніколи волошковим, густо-синім (Ю. Збанацький); Ходив поміж повстанцями юнак — Волосся русе, очі василькові... (В. Бичко); Куплю зараз, думаю собі, кубового ситцю, закажу чоботи (Панас Мирний); Над головою розгорнулось по-осінньому вже густо-синє, ультрамаринове, оксамитове небо (О. Копиленко); Далеко темніє (судно) серед густої сапфірної синяви (О. Гончар). — Пор. блаки́тний.
Словник синонімів української мови