скавчати

I. ВИ́ТИ (перев. про собак, вовків — видавати протяжні, високі та жалібні звуки), ЗАВИВА́ТИ, ЗАВО́ДИТИ, СКАВУЧА́ТИ, СКАВЧА́ТИ, СКАВУЛІ́ТИ (повискуючи, стиха). Чути,.. як десь далеко-далеко виє собака (М. Чабанівський); Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Т. Шевченко); За нею тріск, гук,.. заводять сови, крякають ворони (Н. Кобринська); Молодиця.. почала гукати на собаку. Собака одбіг на вгород та скавучав (Панас Мирний); Собака скавуліла коло хати голодним, жалісним голосом (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. скавчати — скавча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. скавчати — див. плакати; скавучати  Словник синонімів Вусика
3. скавчати — див. скавучати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скавчати — СКАВЧА́ТИ див. скавуча́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. скавчати — Скавуча́ти і скавча́ти, -вчу́, -вчи́ш, -вча́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скавчати — СКАВЧА́ТИ див. скавуча́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. скавчати — Скавча́ти, -чу́, -чи́ш гл. = скавучати.  Словник української мови Грінченка