смердота

СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Нечуй-Левицький); Отак в душі згасає жизні промінь; Димить на дні один докірний спомин.. Як ґніт отой, смердоту ллючи, тліє (П. Грабовський); Смрад, чад і дим кругом носились (І. Котляревський); Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного, що входив до хати (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. смердота — смердо́та іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. смердота — див. вонь  Словник синонімів Вусика
3. смердота — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що сморід. 2》 перен. Про мерзенну, підлу людину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. смердота — СМЕРДО́ТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що смо́рід. – В нас не то, що в городі – кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Панас Мирний); Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє, – Зникаєш ти, моя мано-надіє, На кращу долю...  Словник української мови у 20 томах
5. смердота — СМЕРДО́ТА, и, ж., розм. 1. Те саме, що смо́рід. — В нас не то, що в городі — кушпіла [кушпела] тобі та смердота. В нас повітря чисте, на груди таке цілюще (Мирний, III, 1954, 306); Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє,— Зникаєш ти, моя мано-надіє...  Словник української мови в 11 томах