смрад

СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Нечуй-Левицький); Отак в душі згасає жизні промінь; Димить на дні один докірний спомин.. Як ґніт отой, смердоту ллючи, тліє (П. Грабовський); Смрад, чад і дим кругом носились (І. Котляревський); Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного, що входив до хати (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. смрад — смрад іменник чоловічого роду сморід рідко  Орфографічний словник української мови
2. смрад — Сморід, сопух  Словник чужослів Павло Штепа
3. смрад — СМРАД, у, ч., заст. Сморід. Потім солому підпалили [троянці] .. Смрад, чад і дим кругом носились (І. Котляревський); Виє в печі, свист у горні. Дим і смрад, і дим з огнем. Непохитні, непоборні – ми куєм! (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
4. смрад — СМРАД, у, ч., заст. Сморід. Потім солому підпалили [троянці].. Смрад, чад і дим кругом носились (Котл., І, 1952, 272); Виє в печі, свист у горні. Дим і смрад, і дим з огнем. Непохитні, непоборні — ми куєм! (Тич., І, 1957, 176).  Словник української мови в 11 томах