сміхун

ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Томчаній); Гомеричний сміх був нагородою жартунові (А. Кримський); Автором дотепу був Юлик Турбай, кмітливий і гострий на язик веселун (І. Муратов); Януш щиро і весело засміявся. — Кумедник ви, пане Наливаю (І. Ле); Він був душею Запорозької Січі, підносив дух скривджених і підупалих, вселяв віру в справедливу грядущину.. Кобзар, бандурист, співець, кобзар-лірник, перебендя... (з газети); Семен вглядається уважно в обличчя цього батарейного сміхуна (Л. Смілянський); — Веселий він! — говорять всі, хто зна його одверту, непідробну вдачу. — А сміхотун! — хтось скаже на додачу (В. Бичко); (Жандарм:) Здох би-сь! Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха-ха-ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (І. Франко); Вася, перший на заводі сміхотворець, аж присідає, аж до землі припадає — регочеться (О. Ковінька); (Королівна:) Хто напотужується других смішить — смішить більш самого себе. Надивилася я на таких сміхотворів (М. Кропивницький). — Пор. доте́пник, насмі́шник.

СМІХОТУ́Н розм. (той, хто любить сміятися), СМІШКО́ розм., СМІХУ́Н розм., РЕГОТУ́Н розм., ВЕСЕЛУ́Н розм., СМІЮ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм. Отець Вавило реготун, сміхотун, зарегочеться — лампадний вогонь гасне (С. Ковалів); Смійся, смішку, дам тобі кишку (приказка); Він був безугавно веселий, і хто його не знав, — не йняв віри, що цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (О. Досвітній).

Значення в інших словниках

1. сміхун — сміху́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сміхун — Смішко, сміхотвор, сміхотворець, комік, реготун, веселун, жартун, з. сміюн, сміхованець; п! ГУМОРИСТ.  Словник синонімів Караванського
3. сміхун — див. веселий; жартівник  Словник синонімів Вусика
4. сміхун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто вміє смішити, веселити. 2》 Те саме, що смішко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сміхун — СМІХУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, – не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Олесь Досвітній); Чорнуха був зухвалим громоподібним сміхуном...  Словник української мови у 20 томах
6. сміхун — СМІХУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, — не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. сміхун — Сміхун, -на м. Часто смѣющійся. см. смішко, сміюн.  Словник української мови Грінченка