сміхун
СМІХУ́Н, а́, ч., розм.
1. Той, хто вміє смішити, веселити.
Він був безугавно веселий, і хто його не знав, – не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Олесь Досвітній);
Чорнуха був зухвалим громоподібним сміхуном, якого весь світ не обходив (І. Багряний).
2. Те саме, що смішко́.
Дехто в класі всміхнувся .. – Як називаєшся? – скрикнув о. Телесницький до одного такого сміхуна (І. Франко);
Завжди так – що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст – побачать те сміхуни – заливаються (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)