сміхун

СМІХУ́Н, а́, ч., розм.

1. Той, хто вміє смішити, веселити.

Він був безугавно веселий, і хто його не знав, – не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Олесь Досвітній);

Чорнуха був зухвалим громоподібним сміхуном, якого весь світ не обходив (І. Багряний).

2. Те саме, що смішко́.

Дехто в класі всміхнувся .. – Як називаєшся? – скрикнув о. Телесницький до одного такого сміхуна (І. Франко);

Завжди так – що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст – побачать те сміхуни – заливаються (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхун — сміху́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. сміхун — Смішко, сміхотвор, сміхотворець, комік, реготун, веселун, жартун, з. сміюн, сміхованець; п! ГУМОРИСТ. Словник синонімів Караванського
  3. сміхун — див. веселий; жартівник Словник синонімів Вусика
  4. сміхун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто вміє смішити, веселити. 2》 Те саме, що смішко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сміхун — ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Словник синонімів української мови
  6. сміхун — СМІХУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, — не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  7. сміхун — Сміхун, -на м. Часто смѣющійся. см. смішко, сміюн. Словник української мови Грінченка