сміхун

СМІХУ́Н, а́, ч., розм.

1. Той, хто вміє смішити, веселити.

Він був безугавно веселий, і хто його не знав, — не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Досв., Вибр., 1959, 133);

Більшість із них [бійців] вперше переступала поріг у Європу. Хомичок, сміхун, забавляка, розкарячився, валянки роз’їхалися в снігу: — Одна нога в Азії, друга — в Європі! (Гончар, Циклон, 1960, 26).

2. Те саме, що смішко́.

Дехто в класі всміхнувся..— Як називаєшся? — скрикнув о. Телесницький до одного такого сміхуна (Фр., IV, 1950, 218);

Завжди так — що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст — побачать те сміхуни — заливаються (Збан., Курил. о-ви, 1963, 216).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхун — Смішко, сміхотвор, сміхотворець, комік, реготун, веселун, жартун, з. сміюн, сміхованець; п! ГУМОРИСТ. Словник синонімів Караванського
  2. сміхун — сміху́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. сміхун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто вміє смішити, веселити. 2》 Те саме, що смішко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сміхун — див. веселий; жартівник Словник синонімів Вусика
  5. сміхун — ЖАРТІВНИ́К (той, хто любить жартувати), ЖАРТУ́Н, ВЕСЕЛУ́Н, КУМЕ́ДНИК розм., ПЕРЕБЕ́НДЯ розм., СМІХУ́Н розм., СМІХОТУ́Н розм., СМІХОВА́НЕЦЬ розм., СМІХОТВО́РЕЦЬ розм., СМІХОТВО́Р заст. Старий залізничник здивовано глянув на жартівника (М. Словник синонімів української мови
  6. сміхун — Сміхун, -на м. Часто смѣющійся. см. смішко, сміюн. Словник української мови Грінченка
  7. сміхун — СМІХУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, – не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Олесь Досвітній); Чорнуха був зухвалим громоподібним сміхуном... Словник української мови у 20 томах