сопуха

СА́ЖА (чорна порошкова маса, що утворюється від згорання палива на стінках печей, димоходів і т. ін.), КІ́ПТЯВА, КІ́ПОТЬ, СОПУХА діал. Стеля чогось чорна, неначе сажею обмазана (І. Нечуй-Левицький); Пороховий дим закривав сонце, осідав кіптявою на солдатські обличчя (П. Кочура); — Отут має бути й ваша квартира, — мовив (сторож), засвітивши каганчик, чорний од кіптю (С. Васильченко); Сорочки чорні, як сопуха (П. Куліш).

СМО́РІД (неприємний запах), СМЕРДО́ТА підсил. розм., СМРАД заст., СОПУ́Х (СОПУ́ХА) розм. Далеко на полі було чути препаскудний противний сморід од перепалених кісток, од гниючого малясу (І. Нечуй-Левицький); Отак в душі згасає жизні промінь; Димить на дні один докірний спомин.. Як ґніт отой, смердоту ллючи, тліє (П. Грабовський); Смрад, чад і дим кругом носились (І. Котляревський); Ця духота й цей сопух запаморочували доразу кожного, що входив до хати (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. сопуха — сопу́ха 1 іменник жіночого роду, істота про жінку сопу́ха 2 іменник жіночого роду сажа; сморід  Орфографічний словник української мови
2. сопуха — I с`опуха-и, ж., діал. 1》 Сажа. 2》 Сморід. II соп`уха-и, розм. Жін. до сопун.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сопуха — СОПУ́ХА, и, ж., діал. 1. Сажа. – Якби не він, та й би мене аж на весні найшли, якби сопуха з печі аж на дорогу вдарила (В. Стефаник); * У порівн. Сорочки чорні, як сопуха (П. Куліш). 2. Сморід. 3. розм. Жін. до сопу́н.  Словник української мови у 20 томах
4. сопуха — СО́ПУ́ХА, и, ж., діал. 1. Сажа. — Якби не він, та й би мене аж на весні найшли, якби сопуха з печі аж на дорогу вдарила (Стеф., Вибр., 1945, 99); *У порівн. Сорочки чорні, як сопуха (П. Куліш, Вибр., 1969, 127). 2. Сморід. СОПУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до сопу́н.  Словник української мови в 11 томах
5. сопуха — Со́пуха, -хи ж. 1) Сажа. Грин. II. 178. 2) Испачканная въ сажу рубаха, черная, какъ сажа. Росхристана сорочка-сопуха. Г. Барв. 23.  Словник української мови Грінченка