спадкоємний

СПАДКОЄ́МНИЙ (який має право на спадщину; який від народження належить до певного соціального стану, до якого має перейти влада; який є спадщиною), СПАДКО́ВИЙ, УСПАДКО́ВАНИЙ (одержаний у спадщину). Спадкоємний принц; Спадкоємний князь; Синові залишив той самий спадкоємний хутір (М. Стельмах); Спадкове дворянство; Успадковані землі.

Значення в інших словниках

1. спадкоємний — (про майно) спадковий, родовий, фамілійний.  Словник синонімів Полюги
2. спадкоємний — спадкоє́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. спадкоємний — див. СПАДКОВИЙ.  Словник синонімів Караванського
4. спадкоємний — -а, -е. 1》 Одержаний у спадщину. 2》 Який від народження належить до певного соціального стану. || Який належить до родини, що здавна займається певним ремеслом, якоюсь діяльністю, справою і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спадкоємний — СПАДКОЄ́МНИЙ, а, е. 1. Одержаний у спадщину. Своїх ґрунтів не збільшив [Варава]; синові залишив той самий спадкоємний хутір (М. Стельмах). 2. Який від народження належить до певного соціального стану.  Словник української мови у 20 томах
6. спадкоємний — СПАДКОЄ́МНИЙ, а, е. 1. Одержаний у спадщину. Своїх грунтів не збільшив [Варава]; синові залишив той самий спадкоємний хутір (Стельмах, І, 1962, 80). 2. Який від народження належить до певного соціального стану.  Словник української мови в 11 томах