сподіватися
НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь), ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ Й ГАДА́ТИ перев. при запереченні, розм.; СПОДІВА́ТИСЯ, СПОДІВА́ТИ заст. (з більшою певністю і на бажаніші результати); УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ) на що, із спол. що, заст., уроч. (твердо надіятися); РОЗРАХО́ВУВАТИ на кого-що, РАХУВА́ТИ на що, розм., БИ́ТИ на кого-що, розм. (на основі яких-небудь міркувань); ВА́ЖИТИ на кого — що (сподіваючись мати своїм). Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі і по вгородам (городах) (Г. Квітка-Основ'яненко); Сайгор даремно гадав заснути — не міг (М. Хвильовий); Не думав і не гадав зустріти тут приятеля; Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (І. Нечуй-Левицький); — Недобре чинити таке, гетьмане, — з докором проказав Демид, — уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак); — Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало); Правда, і Алі, і Фатьма.. не знали стежок і легко могли заблудитися в їх лабіринті — і на це рахувала погоня (М. Коцюбинський); — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка (Марко Вовчок).
ЧЕКА́ТИ (перебувати де-небудь, щоб зустрітися з кимсь; розраховувати на появу когось, чогось; сподіватися на слушний момент тощо), ЖДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИ, ДОЖИДА́ТИСЯ, ОЧІ́КУВАТИ, СПОДІВА́ТИСЯ кого, чого, ЧЕКА́ТИСЯ розм., ТРИВА́ТИ заст.; НАДЖИДА́ТИ розм., ПІДЖИДА́ТИ розм., ЗАЖИДА́ТИ розм. (не дуже довго); ВИЧІ́КУВАТИ, ВИГЛЯДА́ТИ, ВИЖИДА́ТИ (терпляче когось, щось; слушного моменту); ЧАТУВА́ТИ, ЧИГА́ТИ розм., ЧАПІ́ТИ (ЧИПІ́ТИ) діал. (перев. вибираючи зручний момент для чогось); ПІДСТЕРІГА́ТИ розм. (затаївшись); ПАНТРУВА́ТИ розм. (виглядаючи когось). — Док.: почека́ти, дочека́тися, дочека́ти рідко діжда́ти, надіждати, діжда́тися, підіжда́ти, зажда́ти, ви́чекати, ви́ждати, підстерегти́. — А вас військовий якийсь чекає, — відчинивши Діденкові двері, попередила покоївка Даша (А. Головко); Я чекаю на тебе при каганці і співаю (В. Стефаник); Біля дверей стоять два чоловіки, чекають, щоб їм відчинили (О. Стороженко); Знадвору долетів гудок автомобіля. Шоферові, очевидно, надокучило ждати (О. Донченко); Третій день у дворі дожидали пана і ніяк не діждалися (Панас Мирний); Еней стояв і дожидався, Щоб вийшов з хати хто-небудь (І. Котляревський); Велика черга людей очікувала під заводськими ворітьми в надії одержати роботу (І. Цюпа); Одного вечора Олександра сподівалась Василя (М. Коцюбинський); У хаті підбілювали.. чекалося на гостя (В. Стефаник); — Треба тобі, Катре, ще потривати.., — каже Маруся. — Вже не сила моя тривати (Марко Вовчок); Двоє хлопців кожен раз родинно наджидали дівчину, тягнули її за руки, допомагаючи бігти (І. Ле); — Я до самого вечора його на цьому березі піджидав, усе думав, дожене (О. Гончар); На другий день увечері Чайчиха біля воріт зажидає. Вибігла дочка, вона її за руку: — Куди йдеш? Вернись! (Марко Вовчок); Василько вичікував, коли розійдуться робітники (А. Турчинська); Біля воріт давно вже виглядала синів стривожена мати (М. Стельмах); — Я терпеливо ждатиму на тебе, вижидатиму тебе, як сходу сонця (І. Франко); Зоня завжди мала когось, хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішли до школи (Ірина Вільде); Йому раптом здалося, що на нього хтось, притаївшись, чигає (Ю. Збанацький); — А якби мене доконечне було треба, то через двері заклич. Лиш якби я не виходила, то ти не чипи під дверима й не зазирай, але берися сама до роботи (Лесь Мартович); Прохор вертався з корчми, підстерегли його, напались і.. побили (І. Нечуй-Левицький); Тимофій пантрує під стовпом, коли кум ітиме із лісничим до корчми (Марко Черемшина).
Словник синонімів української мови