спритний

РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм., ВОРУХЛИ́ВИЙ розм., ВОРУХКИ́Й розм., ВОРУШКИ́Й розм., РУХЛЯ́ВИЙ розм., ЗВИ́ННИЙ діал. Змолоду.. був він рухливий, палкий до діла і проворний (І. Франко); Був собі хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий (Л. Глібов); Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання,.. — вона здавалась русалкою (Панас Мирний); Загалом він був здоровий хлопець, а діяльне життя на полонинах зробило його звинним, метким (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар); Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький); Кричить (Турн), рубає, вередує, не б'ється, бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (І. Котляревський); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в'юн, лакеєм (Панас Мирний); Пройшовся (Курбас) кімнатою, прудкий, легкий, у незвичній смугастій блузі (А. Хорунжий); Він маленький, дрібненький, мабуть, верткий, непосидячий і дуже спритний (І. Сенченко); Була вона досить повороткою, догадливою (О. Лупій); Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Чубов не в міру ворухкий був піп (І. Ле); До гурту підходить рухлявий, як млинок, чоловік (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. жва́вий, непосидю́чий, 1. спри́тний.

СПРИ́ТНИЙ (який швидко і добре що-небудь робить, працює, діє), ВПРА́ВНИЙ, ЗГРА́БНИЙ, МЕТКИ́Й, МОТО́РНИЙ, ПРОВО́РНИЙ, ШПАРКИ́Й, ПРУДКИ́Й розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ХАПКИ́Й розм., ЗВИ́ННИЙ діал., ШАМКИ́Й діал. Спритний, ловкий (Іванко) вилазив на самісіньку вершину груші, тряс її з усіх сил (А. Шиян); Мефодіїв супротивник був вправним вояком. Вже кілька разів він відбив Мефодійові удари (А. Хижняк); Гриценко поліз униз (із дзвіниці) такий зграбний, безстрашний (І. Сенченко); І всюди гуцул зручний, легкий, звинний (Г. Хоткевич).

СПРИ́ТНИЙ (який уміє легко виходити із скрутного становища, уміло веде справи, вміє за будь-яких обставин швидко, вдало домагатися свого), МЕТКИ́Й, РОЗБИТНИ́Й розм., ШУ́СТРИЙ розм.; В'ЮНКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, ВИВЕРТКИ́Й, ПОРСКИ́Й (який легко міняє орієнтацію у стосунках заради власної вигоди); ПРОНОЗЛИВИЙ розм., ПРОНОЗУВАТИЙ розм. (який всюди може проникнути). Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, то зараз його на світ виведе, а гляне на чоловіка, то й думку його відгадає (О. Стороженко); Альфій, хижий і меткий лихвар... Він хоче стати дідичем (М. Зеров); — Трапився мені сусід на нарах, до чого ж розбитний чоловік (А. Головко); Щастя розікрали ті, Що були, як змії, спритні, шустрі (А. Турчинська); — Преображенський — людина вертка. Таких людей звичайний суд не зачепить (І. Ле); Вольовий, пронозливий, бідовий, він міг піти на що завгодно ради свого підрозділу (О. Гончар).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

спритний — спри́тний прикметник Орфографічний словник української мови
спритний — (про вправну людину, яка використовує обставини для власної вигоди) не проспить (не заспить) грушку (грушки) в попелі; (дуже хитрий) на ходу (бігу) підметки рве (зриває); з варено? крашанки курча висидить, діал.; зуміє впіймати (вхопити) вовка за вухо. Словник фразеологічних синонімів
спритний — Меткий, моторний, с. промітний, з. ручий; (- тварин) рухливий; (вояк) вправний, умілий, досвідчений; (на що) здібний; (ділок) пролазливий, в'юнкий, виверткий; (розум) кмітливий, швидкий, шпаркий. Словник синонімів Караванського
спритний — I акробат (перен.), алюрний, бідовий, бойовий, бравий, верткий, вивертливий, виверткий, вигадливий, викрутливий, винахідливий, влазень, влучний, вправний, вушлий, в'юнкий, дзигльований, дойда, дока, доскоцький, ємець, жох, завзятий, зграбний, зугарний... Словник синонімів Вусика
спритний — [спритнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
спритний — -а, -е. 1》 Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний. || Який жваво рухається (перев. про тварин); рухливий. || Для якого характерні швидкі, вправні рухи (про руки, ноги і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
спритний — СПРИ́ТНИЙ, а, е. 1. Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний. [Одарка:] Ти спритний і надто балакучий, а він тихий – і за те я його люблю! (М. Словник української мови у 20 томах
спритний — Спри́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
спритний — СПРИ́ТНИЙ, а, е. 1. Швидкий, вправний у роботі, діях (про людину); меткий, моторний. [Одарка:] Ти спритний і надто балакучий, а він тихий — і за те я його люблю! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
спритний — Спритний, -а, -е Понятливый, смѣтливый, ловкій, проворный. Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, зараз його на світ виведе. Стор. І. 32. Ти то спритний, як Матвій до куропатв. Ном. № 6564. Словник української мови Грінченка