спроможність

МОЖЛИ́ВІСТЬ (наявність умов, сприятливих для чогось, обставин, які допомагають чомусь, тощо), ШАНС, ПО́ЛЕ (умова для чогось); ПЕРСПЕКТИ́ВА перев. у мн. (сприятливі умови для майбутньої діяльності); ПОТЕ́НЦІЯ перев. у мн. книжн. (приховані здатності, сили для чогось). Можливості розвитку людства на землі величезні (з журналу); Позиції такі, що для успішної атаки відкритою силою, здавалося, не було жодних шансів (Ю. Яновський); Мені дуже весело, що такий мені тепер клопіт великий, таке, мовляв, поле передо мною — і женитись, і на дяка стати (Марко Вовчок); -. Зашуміло в голові від тих несподівано розкритих перед ним деяких перспектив (І. Франко); Творчі потенції людини. — Пор. спромо́жність.

СПРОМО́ЖНІСТЬ (наявність сили, вміння і т. ін. до здійснення чого-небудь), ЗМО́ГА, СПРОМО́ГА розм., МО́ГА заст. І раптом схопився, збуджений переляком.. Відібрало йому спроможність крикнути на ґвалт (І. Ле); Коли б мені так само (як землі) змогу мати Щороку оживати навесні (Л. Дмитерко); Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу господарство (І. Нечуй-Левицький). — Пор. можливість.

Значення в інших словниках

1. спроможність — спромо́жність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спроможність — див. можливість; сила  Словник синонімів Вусика
3. спроможність — [спроможн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
4. спроможність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. спроможний. 2》 Здатність до здійснення чого-небудь. 3》 Наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь; можливість. || Матеріальна можливість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спроможність — СПРОМО́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. спромо́жний. В ній [практичній роботі] він не лише показав свої спроможності, але й сам набув сталої спеціальності (Іван Ле); Однією з головних засад мистецтва, художньої прози зокрема...  Словник української мови у 20 томах
6. спроможність — Спромо́жність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. спроможність — СПРОМО́ЖНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. спромо́жний. В нiй [практичній роботі] він не лише показав свої спроможності, але й сам набув сталої спеціальності (Ле, Право..  Словник української мови в 11 томах
8. спроможність — Спроможність, -вости ж. = спромога. Чуб. І. 233. Не скупість — така спроможність. Ном. Як спроможність. Какъ позволяютъ средства Зодягалися таки, як спроможность їх була. Рудч. Ск. II. 174.  Словник української мови Грінченка