спірка

СУПЕРЕ́ЧКА (словесне змагання між двома або кількома особами, при якому кожна із сторін обстоює свою правоту), СПІР, СПІ́РКА, ДИСКУ́СІЯ розм., СУПЕРЕ́КА діал., ПЕРЕ́ЧКА діал.; ПОЄДИ́НОК, ГЕРЦЬ, ПРЯ заст. книжн. (запекла суперечка); ПОЛЕ́МІКА (в пресі, на зборах), ДЕБА́ТИ, ДИ́СПУТ (публічний спір на наукову, літературну та ін. тему). Іноді на зборища отакі, крім Цигулиних спільників, приходило чимало й іншого люду (А. Головко); Стають народи, як брати, забувши вічний спір (І. Гончаренко); — Доживемо, Никоне, віку без спірки, лайки та без клопоту: чи ти що не так зробиш — я тобі промовчу, чи я що не так — ти не гнівайся (Л. Яновська); Гурт жінок Провадив там дискусію жартливу (М. Рильський); — Я, мої любенькі, жадних сварок, жадних суперек, жадних процесів, ані торгів не люблю (І. Франко); Обидва стрільці жваві. От перечка і пішла... Далі Трохим розходився, підійнявся з-за стола (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. спірка — спі́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. спірка — див. сварка  Словник синонімів Вусика
3. спірка — -и, ж. 1》 Серйозна суперечка; сварка. || Сперечання, лайка. [Бути] у спірці — порвати стосунки, не розмовляти з ким-небудь. 2》 Те саме, що спір I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спірка — див. спір  Словник чужослів Павло Штепа
5. спірка — СПІ́РКА, и, ж. 1. Серйозна суперечка; сварка. Казала [Гаїнка] тільки, що була в матері і там при їй сталася спірка в діда Дороша з сином (Б. Грінченко); Онисько оселився в батьківській хаті доглядати москалевої худоби.  Словник української мови у 20 томах
6. спірка — СПІ́РКА, и, ж. 1. Серйозна суперечка; сварка. Казала [Гаїнка] тільки, що була в матері і там при їй сталася спірка в діда Дороша з сином (Гр., II, 1963, 386); Онисько оселився в батьківській хаті доглядати москалевої худоби.  Словник української мови в 11 томах
7. спірка — Спірка, -ки ж. Споръ.  Словник української мови Грінченка