спіх
ПО́СПІХ (поспішні дії; стан, настрій людини, яка поспішає), СПІХ розм., СПІ́ШКА розм., ХАПАНИ́НА розм., ХАПАТНЯ́ розм., ПО́КВАП діал. Без зайвого поспіху, розважно давав Богун свої накази (Я. Качура); Зостануться з нами охочі, А решта, без спіху, нехай по черзі За плесом зника в кучерявій лозі (М. Старицький); — Не тоді хортів годувати, як на охоту вже йти!.. По паузі: — А можна було без спішки, без гарячки (А. Головко); — А ти не хапайсь. Хапанина в однім тільки ділі потрібна. Сам знаєш у якому: бліх ловити (А. Головко); Хапатню таку зробили, що духом забрали всю солому (Словник Б. Грінченка); — Ой, та як же не бігти, — з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати (П. Козланюк).
Словник синонімів української мови