старцюга

ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. взяла окраєць хліба, хотіла нести жебракові (В. Минко); Старці під берестом поснули (Т. Шевченко); Вона виймає з портмоне монетку і подає її прохачеві (Ю. Смолич); — Кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає (Ф. Бурлака); — То таки треба доброї голови, щоб удати, аби не зробити з усіх нас торбарів! (А. Крушельницький); Голод з новою силою погнав на села торбешників (Ю. Збанацький); (Кміта:) Я мусив пошитись в торботруси й цим заробляв собі гроші на поживок (І. Нечуй-Левицький); Глумиться (Яким) старому й молодому, пакостить прошакові, шпурляє грудьми (С. Ковалів); Захтів у діда випросити хліба (М. Номис); Хто всякі квітки хлопцям пришиває? — Я, Варка Луценкова; хто.. лазарів передражнює? — Я! (Панас Мирний). — Пор. 1. бося́к.

Значення в інших словниках

1. старцюга — старцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. старцюга — див. бідний; жебрак  Словник синонімів Вусика
3. старцюга — СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що ста́рець 3. – Може, воно й правда, – сказав батько, поміркувавши, – тільки ж кобзар – то жебрак, старцюга, за милостину грає... (Ф. Бурлака); * У порівн. До дверей твоїх крадуся... Торгну? Ні! немає духу!...  Словник української мови у 20 томах
4. старцюга — -и, ч., зневажл. Те саме, що старець 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. старцюга — СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що ста́рець 3. — Може, воно й правда, — сказав батько, поміркувавши, — тільки ж кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає… (Бурл., О. Вересай, 1959, 16); *У порівн. До дверей твоїх крадуся… Торгну? Ні! немає духу!...  Словник української мови в 11 томах
6. старцюга — Старцюга, -ги об. Презрительно: нищій. Отсе вам дар, старцюги! Млак. 83.  Словник української мови Грінченка