старцюга

СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл.

Те саме, що ста́рець 3.

– Може, воно й правда, – сказав батько, поміркувавши, – тільки ж кобзар – то жебрак, старцюга, за милостину грає... (Ф. Бурлака);

* У порівн. До дверей твоїх крадуся... Торгну? Ні! немає духу! Підглядають вороженьки... Я стою... немов старцюга (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. старцюга — старцю́га іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. старцюга — див. бідний; жебрак  Словник синонімів Вусика
3. старцюга — -и, ч., зневажл. Те саме, що старець 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старцюга — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана..  Словник синонімів української мови
5. старцюга — СТАРЦЮ́ГА, и, ч., зневажл. Те саме, що ста́рець 3. — Може, воно й правда, — сказав батько, поміркувавши, — тільки ж кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає… (Бурл., О. Вересай, 1959, 16); *У порівн. До дверей твоїх крадуся… Торгну? Ні! немає духу!...  Словник української мови в 11 томах
6. старцюга — Старцюга, -ги об. Презрительно: нищій. Отсе вам дар, старцюги! Млак. 83.  Словник української мови Грінченка