статуя
БЮСТ (верхня частина людського тіла до пояса; скульптурне зображення людини по груди або по пояс), ПОГРУ́ДДЯ. В човні сидів літній чоловік; світло від сірника ореолом обкутувало його бюст (О. Досвітній); Старий неквапом взяв зі стола невеликий бронзовий бюст (О. Гончар); Другий чабан, майже хлопчик, із засмаглим бронзовим погруддям, приладнався збоку варити пшоняну кашу (З. Тулуб); Погруддя Олени Хобти, виконане скульптором О. Ковальовим, — велике досягнення майстра (М. Рильський). — Пор. ста́туя.
СТА́ТУЯ (скульптурне тривимірне зображення людини або тварини звичайно на повний зріст), СКУЛЬПТУ́РА, ФІГУ́РА, ПО́СТАТЬ. Античні статуї; Статуя Артеміди; Ми усі оточили Півколом скульптуру бійця (М. Нагнибіда); Останнє проміння вечірнього сонця.. лисніло на дорогих виліплених фігурах (І. Нечуй-Левицький); Дівчина, мов постать камінна, Навколішках лицар стоїть (Леся Українка).
Словник синонімів української мови