Словник синонімів української мови

стовпитися

СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯ розм., ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм., СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ГЛОТИ́ТИСЯ діал. — Док.: ску́пчитися, зби́тися, сти́снутися, з'юрби́тися, сто́впитися, нато́впитися, згрома́дитися, ску́питися. Найбільше людей скупчувалось навколо Тимофія Горицвіта (М. Стельмах); Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (С. Добровольський); По дорозі громадилися коло нього хлопці й дівчата (О. Ковінька); Вони (селяни) тиснулися в невеличкі гуртки (Г. Епік); Дівчата співають і славлять весну, а парубоччя табориться округ них (Ю. Яновський); На другий день рано коло спуску згромадилася ціла купа робітників (І. Франко); Насилу вибрали. Чоловіка з шість пішло народу. Останні скупились коло рундука (Панас Мирний); Там уже кублилося, мабуть, усе боярство київське (П. Загребельний); Тут щоночі кубляться такі квартиранти, як ви! (О. Гончар). — Пор. 1. збира́тися.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. стовпитися — сто́впитися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. стовпитися — СТО́ВПИТИСЯ, иться, док. Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з'юрбитися. За подвір'ям стовпилась сила дітей, хлопців та дівчат (І. Нечуй-Левицький); Парубки одразу стовпились над дядьковим мішком, стали пробувати силу: ану, хто підніме? (О.  Словник української мови у 20 томах
  3. стовпитися — -иться, док. Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з'юрбитися. || Розташовуватися близько один від одного (про велику кількість однорідних предметів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стовпитися — Сто́впитися, -плюся, -пишся, сто́впляться; сто́впившися  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стовпитися — СТО́ВПИТИСЯ, иться, док. Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з’юрбитися. За подвір’ям стовпилась сила дітей, хлопців та дівчат (Н.-Лев., III, 1956, 8); Парубки одразу стовпились над дядьковим мішком, стали пробувати силу: ану, хто підніме?...  Словник української мови в 11 томах
  6. стовпитися — Стовпитися, мося, -теся гл. Столпиться. Козаки стовпились коло столу і роти пороззівляли. Стор. M. Пp. 147.  Словник української мови Грінченка