стовпитися
СТО́ВПИТИСЯ, иться, док.
Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з'юрбитися.
За подвір'ям стовпилась сила дітей, хлопців та дівчат (І. Нечуй-Левицький);
Парубки одразу стовпились над дядьковим мішком, стали пробувати силу: ану, хто підніме? (О. Гончар);
Рибалки стовпились навколо дівчинки .. їй дякували, її хвалили (М. Трублаїні);
// Розташовуватися близько один від одного (про велику кількість однорідних предметів).
Півмісяць високо плаває в чистому небі, горить; кругом його [нього] стовпились зорі (Панас Мирний);
Біля моста стовпилося стільки возів, що лише кільканадцять могло рушити наперед, а інші лишилися (О. Маковей);
Дерева й кущі розійшлися вбоки [вбік], стовпившись праворуч попід косогором (В. Козаченко);
* Образно. По кутках печі стовпились морок та чорна темнота (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)