стовпитися

СТО́ВПИТИСЯ, иться, док.

Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з'юрбитися.

За подвір'ям стовпилась сила дітей, хлопців та дівчат (І. Нечуй-Левицький);

Парубки одразу стовпились над дядьковим мішком, стали пробувати силу: ану, хто підніме? (О. Гончар);

Рибалки стовпились навколо дівчинки .. їй дякували, її хвалили (М. Трублаїні);

// Розташовуватися близько один від одного (про велику кількість однорідних предметів).

Півмісяць високо плаває в чистому небі, горить; кругом його [нього] стовпились зорі (Панас Мирний);

Біля моста стовпилося стільки возів, що лише кільканадцять могло рушити наперед, а інші лишилися (О. Маковей);

Дерева й кущі розійшлися вбоки [вбік], стовпившись праворуч попід косогором (В. Козаченко);

* Образно. По кутках печі стовпились морок та чорна темнота (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовпитися — сто́впитися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. стовпитися — -иться, док. Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з'юрбитися. || Розташовуватися близько один від одного (про велику кількість однорідних предметів). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. стовпитися — СКУ́ПЧУВАТИСЯ (збиратися докупи), ЗБИВА́ТИСЯ, ГРОМА́ДИТИСЯ, ТИ́СНУТИСЯ, ТАБОРИ́ТИСЯ, ЮРБИ́ТИСЯ, ЮРМИТИСЯ, ЮРТУВА́ТИСЯ розм., ТО́ВПИТИСЯ, НАТО́ВПЛЮВАТИСЯ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИСЯ розм., СКУ́ПЛЮВАТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ГЛОТИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  4. стовпитися — Сто́впитися, -плюся, -пишся, сто́впляться; сто́впившися Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. стовпитися — СТО́ВПИТИСЯ, иться, док. Зібратися в одному місці, утворюючи натовп; з’юрбитися. За подвір’ям стовпилась сила дітей, хлопців та дівчат (Н.-Лев., III, 1956, 8); Парубки одразу стовпились над дядьковим мішком, стали пробувати силу: ану, хто підніме?... Словник української мови в 11 томах
  6. стовпитися — Стовпитися, мося, -теся гл. Столпиться. Козаки стовпились коло столу і роти пороззівляли. Стор. M. Пp. 147. Словник української мови Грінченка