1. Словник української мови у 20 томах

стовпище

СТОВПИ́ЩЕ, а, с.

Збільш. до стовп 1, 2.

СТО́ВПИЩЕ, а, с.

Безладне скупчення великої кількості людей; натовп.

Нещасливі стовпились коло багаття .. Коли це несподівано з того стовпища сміливо виступив один старий дідуган (І. Нечуй-Левицький);

Там, де ясно шугало вгору полум'я, чути було невгавний поплутаний галас людського стовпища (Б. Грінченко);

Вартові .. суворо поглядали на стовпище селян (Олесь Досвітній);

// перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, зосереджена в одному місці.

Цілі стовпища куряви застилали світ (Леся Українка);

Білі довгасті пасма, одірвавшись од ніби нерухомого, а насправді неспокійного стовпища хмар, летять назустріч літакові (Л. Первомайський);

Раз він натрапив на цілий табун вепрів.., але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих звірів було небезпечно (С. Скляренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стовпище — сто́впище іменник середнього роду натовп стовпи́ще іменник чоловічого роду великий стовп Орфографічний словник української мови
  2. стовпище — (людей) збіговисько, збіговище, тиск, здвиг, натовп, юрба, юрма, юрмище, о. циганський табір, кн. сонм, сонмище; (хмар) скупчення, згромадження. Словник синонімів Караванського
  3. стовпище — див. багато; ватага Словник синонімів Вусика
  4. стовпище — див. томіа Словник чужослів Павло Штепа
  5. стовпище — I ст`овпище-а, с. Безладне скупчення великої кількості людей; натовп. || перен. Велика кількість кого-, чого-небудь, зосереджена в одному місці. II стовп`ище-а, с. Збільш. до стовп 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. стовпище — НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал. Словник синонімів української мови
  7. стовпище — Сто́впище, -ща, -щу, -щем, у -щі і у -щу; -пища, -щів і -пищ, -щам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. стовпище — СТО́ВПИЩЕ, а, с. Безладне скупчення великої кількості людей; натовп. Нещасливі стовпились коло багаття.. Коли це несподівано з того стовпища сміливо виступив один старий дідуган (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. стовпище — Стовпище, -ща с. Толпа. Черк. у. Словник української мови Грінченка