страдник

МУ́ЧЕНИК (той, хто зазнає або зазнав мук, випробувань), СТРА́ДНИК, СТРАЖДА́ЛЬНИК, СТРАЖДА́ЛЕЦЬ. Сагайдачний раптом виріс в його очах, перетворився на казкового велетня, героя, мученика і страдника за свій обов'язок (З. Тулуб); Відтепер полюбив він мовчати.., легко втомлювавсь, виглядав, наче який страждалець (А. Кримський).

МУ́ЧЕНИК (канонізований церквою святий, який зазнав мук за віру), СТРА́ДНИК, СТРАЖДА́ЛЬНИК, СТРАЖДА́ЛЕЦЬ, СТРАСТОТЕ́РПЕЦЬ заст. Той німб, той ореол, яким вінчали учителя, як святого мученика (до того вінчали лицемірно), мене як учителя обурював і ображав (С. Васильченко); Зимовий вечір.. Батько велику книгу читає про страдників Божих, що за віру святу йшли з радістю і в огонь, і на страту (М. Старицький); Я не Сократ, не геній, не мудрець, Не страстотерпець, а лише людина (Л. Дмитерко).

Значення в інших словниках

1. страдник — стра́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. страдник — Стражденник, страждалець, мученик, (за віру) святотерпець.  Словник синонімів Караванського
3. страдник — див. нещасливий  Словник синонімів Вусика
4. страдник — Мученик  Словник чужослів Павло Штепа
5. страдник — СТРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто зазнає чи зазнав багато фізичних або моральних страждань. Нехай страдник одинокий Хоч на час забуде муки, На хвилинку знайде спокій Від боління та розлуки (П.  Словник української мови у 20 томах
6. страдник — -а, ч. 1》 Той, хто зазнає чи зазнав багато фізичних або моральних страждань. 2》 Канонізований церквою святий, що зазнав мук за віру; мученик. 3》 На Русі у 14-16 ст. – холопи, які обробляли панщину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. страдник — Стра́дник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. страдник — СТРА́ДНИК, а, ч. 1. Той, хто зазнає чи зазнав багато фізичних або моральних страждань. Нехай страдник одинокий Хоч на час забуде муки, На хвилинку знайде спокій Від боління та розлуки (Граб.  Словник української мови в 11 томах