Словник синонімів української мови

студент

У́ЧЕНЬ (той, хто вчиться у школі, середньому навчальному закладі, у якогось фахівця); ШКОЛЯ́Р (у школі); ВИХОВА́НЕЦЬ (школи, навчального закладу, дитячого будинку тощо); КУРСА́НТ (військового училища); СТУДЕ́НТ (вищого навчального закладу); СЕМІНАРИ́СТ, СПУДЕ́Й заст. (учень бурси та інших духовних навчальних закладів). Приїхали діти з сільської школи, учні шостих-сьомих класів, і їм, видно, все було цікаво в нашому інституті (Є. Гуцало); Теслярі пахли тесаним деревом, шевські учні — шкірою, муляри — вапном (М. Томчаній); Екскурсанти пояснювали, що це вихованець спецшколи, відмінник, за працю та зразкову поведінку відпустили його погостювати додому (О. Гончар); В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Н. Рибак).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. студент — Сту́дент: — в кол. Галичині — гімназист [IV] — тут: учень середньої школи [48] — Учень середніх шкіл [XX] Бо хто такі — наші ? Студенти, академіки, ну, а в них який стосунок з робітниками? [XX]  Словник з творів Івана Франка
  2. студент — студе́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  3. студент — [студент] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. студент — СТУДЕ́НТ, а, ч. Той, хто навчається у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. Я був студентом, Бажав науки і знання І кождим дорожив моментом, Щоб здобувати їх (І.  Словник української мови у 20 томах
  5. студент — студе́нт 1. гімназист, учень (ст): Не знаю, які політичні події і яка політична гра зробила те, що до Львова заповіджено приїзд не абиякої особи, але одинокого сина австрійського цісаря, престолонаслідника архикнязя Рудольфа.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. студент — син. скубент, спудей, студіозус.  Словник жарґонної лексики української мови
  7. студент — -а, ч. Той, хто навчається у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. студент — Студе́нт, -та, -тові; -де́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. студент — СТУДЕ́НТ, а, ч. Той, хто навчається у вищому або середньому спеціальному навчальному закладі. Я був студентом, Бажав науки і знання І кождим дорожив моментом, Щоб здобувати їх (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  10. студент — Студент, -та м. 1) Ученикъ. Ішли три студенти до школи. Гн. І. 163. 2) Студентъ. Студенти, як звичайно буває, почали записувати його лекції. Левиц. Пов. 52.  Словник української мови Грінченка