суперечливий

СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ (який має особливості, якості, несумісні одна з одною або протилежні, невідповідні одна одній), СУПЕРЕ́ЧНИЙ, РОЗБІ́ЖНИЙ, ПОДВІ́ЙНИЙ, ДВОЇ́СТИЙ (з двома різними особливостями); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПЛУ́ТАНИЙ (такий, у якому важко розібратися, якого важко зрозуміти). Хома Микитович.. замислився: скільки несхожих, суперечливих, та навіть протилежних рис може мати одна людина (Я. Гримайло); В Олі теж наростав неспокій. Суперечні почуття метались в ній. Вона прагнула провалу і — перемоги для Бронка (Ірина Вільде); Як важко розбіжні думки поєднати (Л. Первомайський); Твій погляд розпізнав Подвійну течію його державних справ (М. Зеров); Голда й хотіла, щоб Ліда почала розпитувати про її горе, і боялася цього. Таке двоїсте почуття вимучувало до краю (Д. Ткач); Психіку має (гуцул) покручену, незгадану, многогранну: вибачає такі речі, яких ніхто би не вибачив — і нараз образиться через дурницю, через дрібницю! (Г. Хоткевич); — То отакий у тебе батько, Павлухо, плутаний (А. Головко).

Значення в інших словниках

1. суперечливий — супере́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суперечливий — див. різний  Словник синонімів Вусика
3. суперечливий — [супеиречлиевией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. суперечливий — СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який містить у собі суперечність (у 1 знач.). Шмалій замислився, на його чолі міняться суперечливі думки (М. Стельмах); Історична інформація, що міститься в археологічних рештках...  Словник української мови у 20 томах
5. суперечливий — -а, -е. Який містить суперечність (у 1 знач.). || Якому властиві суперечності. || у знач. ім. суперечливе, -вого, с. Те, що містить суперечність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. суперечливий — СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який містить у собі суперечність (у 1 знач.). Сучасному капіталізмові властиві складні й суперечливі процеси, які ведуть до дальшого поглиблення його загальної кризи (Ком. Укр.  Словник української мови в 11 томах