сухокостий

КІСТЛЯ́ВИЙ (про людину, тварину та частини їхнього тіла — худий, з випнутими кістками), КОСТИ́СТИЙ, КОЩА́ВИЙ, МАСЛАКУВА́ТИЙ, СУХОКО́СТИЙ розм., ХУДОКО́СТИЙ розм.; СУХОРЕ́БРИЙ розм., ХУДОРЕ́БРИЙ розм. (дуже худий, з випнутими ребрами). Це була стара дівка, до неможливого кістлява і з лорнетом (З. Тулуб); Його мати, худа костиста особа, стріляла за ним лютими очима (О. Кобилянська); Кощаве обличчя старого було спокійне (К. Гордієнко); Незабаром з'явився маслакуватий кривоклубий кінь (М. Стельмах); Їздовий — сивий, сухокостий гуцул, загорнутий, наче в рурку, в широчезний пояс (І. Волошин); Худокосте, захмарене дідове лице ясніло під сивим, гей вишневий цвіт, волоссям (Марко Черемшина); Шкапи були все захуджені, миршаві, сухоребрі (І. Нечуй-Левицький); З худоребрих тіл скинуть селянське дрантя.. і кожному, як записано у протоколі, дадуть по сто різок (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. сухокостий — сухоко́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сухокостий — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. сухокостий — СУХОКО́СТИЙ, а, е. Кістлявий, худий. – Брехня! – вигукує Окунь, але холод закочується і в його сухокосте тіло (М. Стельмах); Їздовий – сивий сухокостий гуцул (І. Волошин).  Словник української мови у 20 томах
4. сухокостий — -а, -е. Кістлявий, худий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сухокостий — СУХОКО́СТИЙ, а, е. Кістлявий, худий. — Брехня! — вигукує Окунь, але холод закочується і в його сухокосте тіло (Стельмах, І, 1962, 366); Їздовий — сивий сухокостий гуцул (Вол., Озеро.., 1959, 23).  Словник української мови в 11 томах