суєтний
МА́РНИЙ (який не має справжньої цінності), СУ́ЄТНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ (про життя тощо). Сей непотрібний продукт (земний віск) причинює немало марної праці, бо треба ж вибирати його з ям і відкидати набік (І. Франко); Людина єсьм... мене гнітуть слаботи; Я чую їх, несила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (П. Грабовський); Оглянувся я й на власне життя — сите, безжурне, порожнє. Що воно мені дало? (М. Коцюбинський).
НІКЧЕ́МНИЙ (позбавлений цінності, значення, нічого не вартий), МІЗЕ́РНИЙ, СУ́ЄТНИЙ (про справи, турботи тощо — незначний, пустий, дріб'язковий); ДЕШЕ́ВИЙ, КОПІ́ЙЧАНИЙ підсил. (який не має справжньої цінності й тому не заслуговує на увагу); НЕПОТРЕ́БНИЙ заст. (осудливо про людину, слова і т. ін.). Самотність! Гордощі! Які слова нікчемні! За пишним одягом який мізерний зміст! (М. Рильський); Людина єсмь.. мене гнітуть (гнітять) слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи.. (П. Грабовський); Гнатися за дешевою популярністю; Дешеві дотепи; — Копійчана справа, — вставив своє Хоменків шуряк, — не варто звертати уваги... (Л. Смілянський). — Пор. 3. бі́дний, 2. незначни́й.
Словник синонімів української мови