суєтний

СУ́ЄТНИЙ, а, е. Який не має цінності; мізерний, неважливий; марний.

Людина єсьм… мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (Граб., І, 1959, 114);

Музика піднесла його настрій і звільнила від усяких суєтних турбот (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 239);

// Сповнений дріб’язкових інтересів, турбот і т. ін.

Розпинать, А не любить ви вчились брата! О роде суєтний, проклятий, Коли ти видохнеш? (Шевч., II, 1963, 296).

Значення в інших словниках

1. суєтний — су́єтний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суєтний — СУ́ЄТНИЙ, а, е. Який не має цінності, неважливий; мізерний; марний. Людина єсьм... мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (П.  Словник української мови у 20 томах
3. суєтний — -а, -е. Який не має цінності; мізерний, неважливий; марний. || Сповнений дріб'язкових інтересів, турбот тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. суєтний — МА́РНИЙ (який не має справжньої цінності), СУ́ЄТНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ (про життя тощо). Сей непотрібний продукт (земний віск) причинює немало марної праці, бо треба ж вибирати його з ям і відкидати набік (І. Франко); Людина єсьм...  Словник синонімів української мови