суєтний
СУ́ЄТНИЙ, а, е. Який не має цінності; мізерний, неважливий; марний.
Людина єсьм… мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (Граб., І, 1959, 114);
Музика піднесла його настрій і звільнила від усяких суєтних турбот (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 239);
// Сповнений дріб’язкових інтересів, турбот і т. ін.
Розпинать, А не любить ви вчились брата! О роде суєтний, проклятий, Коли ти видохнеш? (Шевч., II, 1963, 296).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суєтний — су́єтний прикметник Орфографічний словник української мови
- суєтний — СУ́ЄТНИЙ, а, е. Який не має цінності, неважливий; мізерний; марний. Людина єсьм... мене гнітуть слаботи; Я чую їх, не сила ж утекти; Нікчемні мрії, суєтні турботи Скули кругом, мов ретязем кати (П. Словник української мови у 20 томах
- суєтний — -а, -е. Який не має цінності; мізерний, неважливий; марний. || Сповнений дріб'язкових інтересів, турбот тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суєтний — МА́РНИЙ (який не має справжньої цінності), СУ́ЄТНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ (про життя тощо). Сей непотрібний продукт (земний віск) причинює немало марної праці, бо треба ж вибирати його з ям і відкидати набік (І. Франко); Людина єсьм... Словник синонімів української мови