1. Словник української мови в 11 томах

суєта

СУЄТА́, и́, ж.

1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність.

Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота… На світі все бач суєта (Шевч., II, 1953, 398);

— Книжки — ото найвище блаженство, а все інше, пане добродію, то суєта, не варта уваги серйозної людини (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 52);

// Дріб’язкові інтереси, турботи, справи і т. ін.

Що за робота їх жде — Михайло не знає. Відчуває себе зовсім безпорадним у житейській суєті (Збан., Сеспель, 1961, 164).

◊ Суєта́ сує́т — те, що не має ніякого значення, цінності; марнота марнот.

Усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком.. поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Куліш, Вибр., 1969, 82).

2. рідко. Безладний рух, біганина, клопоти; метушня.

Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки.. сіли за чільний стіл (Дмит., Наречена, 1959, 201);

Тільки часом у многоголоссі, В суєті поїздів і авто Спалахне твоє біле волосся (Сим., Земне тяжіння, 1964, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суєта — суєта́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири суєти́ у множині вживається рідко, крім фразеологізму Орфографічний словник української мови
  2. суєта — Суєтність, МАРНОТА, даремність, марність; (рейвах) МЕТУШНЯ, шатанина. Словник синонімів Караванського
  3. суєта — [суйеита] -ти, д. і м. -йеіт'і Орфоепічний словник української мови
  4. суєта — 1. марнота, марність 2. див. суматоха, катавасія, каваркад моск. метушня Словник чужослів Павло Штепа
  5. суєта — СУЄТА́, и́, ж. 1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота... На світі все бач суєта (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. суєта — -и, ж. 1》 Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. || Дріб'язкові інтереси, турботи, справи і т. ін. Суєта суєт — те, що не має ніякого значення, цінності; марнота марнот. 2》 рідко. Безладний рух, біганина, клопоти; метушня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. суєта — суєта́ сує́т. Життєві дрібниці та їх оцінка як незначних, мізерних, не пов’язаних із справжніми цінностями життя. Усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Фразеологічний словник української мови
  8. суєта — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови