1. Фразеологічний словник української мови

суєта

суєта́ сує́т. Життєві дрібниці та їх оцінка як незначних, мізерних, не пов’язаних із справжніми цінностями життя. Усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Куліш); — Суєта суєт і все в світі марнота,— тихенько сказав дяк і заплющив око.— А що ж не марнота, отче? — Любов до людини ..— добрі діла вічні (М. Лазорський); От тягнеться він до непевного карбованця, до потаємних підземних скарбів, а не тямить, що все це суєта суєт (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суєта — суєта́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири суєти́ у множині вживається рідко, крім фразеологізму Орфографічний словник української мови
  2. суєта — Суєтність, МАРНОТА, даремність, марність; (рейвах) МЕТУШНЯ, шатанина. Словник синонімів Караванського
  3. суєта — [суйеита] -ти, д. і м. -йеіт'і Орфоепічний словник української мови
  4. суєта — 1. марнота, марність 2. див. суматоха, катавасія, каваркад моск. метушня Словник чужослів Павло Штепа
  5. суєта — СУЄТА́, и́, ж. 1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота... На світі все бач суєта (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. суєта — -и, ж. 1》 Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. || Дріб'язкові інтереси, турботи, справи і т. ін. Суєта суєт — те, що не має ніякого значення, цінності; марнота марнот. 2》 рідко. Безладний рух, біганина, клопоти; метушня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. суєта — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови
  8. суєта — СУЄТА́, и́, ж. 1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота… На світі все бач суєта (Шевч. Словник української мови в 11 томах