суєта

Значення в інших словниках

1. суєта — суєта́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири суєти́ у множині вживається рідко, крім фразеологізму Орфографічний словник української мови
2. суєта — Суєтність, МАРНОТА, даремність, марність; (рейвах) МЕТУШНЯ, шатанина. Словник синонімів Караванського
3. суєта — [суйеита] -ти, д. і м. -йеіт'і Орфоепічний словник української мови
4. суєта — СУЄТА́, и́, ж. 1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота... На світі все бач суєта (Т. Словник української мови у 20 томах
5. суєта — -и, ж. 1》 Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. || Дріб'язкові інтереси, турботи, справи і т. ін. Суєта суєт — те, що не має ніякого значення, цінності; марнота марнот. 2》 рідко. Безладний рух, біганина, клопоти; метушня. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. суєта — суєта́ сує́т. Життєві дрібниці та їх оцінка як незначних, мізерних, не пов’язаних із справжніми цінностями життя. Усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Фразеологічний словник української мови
7. суєта — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови
8. суєта — СУЄТА́, и́, ж. 1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота… На світі все бач суєта (Шевч. Словник української мови в 11 томах