суєта
СУЄТА́, и́, ж.
1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність.
Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота... На світі все бач суєта (Т. Шевченко);
– Книжки – ото найвище блаженство, а все інше, пане добродію, то суєта, не варта уваги серйозної людини (Д. Бедзик);
// Дріб'язкові інтереси, турботи, справи і т. ін.
Що за робота їх жде – Михайло не знає. Відчуває себе зовсім безпорадним у житейській суєті (Ю. Збанацький).
2. рідко. Безладний рух, біганина, клопоти; метушня.
Багато часу минуло в суєті та тлумі, поки, зрештою, молоді та весільні батьки .. сіли за чільний стіл (Л. Дмитерко);
Тільки часом у многоголоссі, В суєті поїздів і авто Спалахне твоє біле волосся (В. Симоненко).
◇ (1) Суєта́ сує́т – життєві дрібниці та їх оцінка як незначних, мізерних, не пов'язаних із справжніми цінностями життя.
Усяке багатство, усяка слава – усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Куліш);
– Суєта суєт і все в світі марнота, – тихенько сказав дяк і заплющив око. – А що ж не марнота, отче? – Любов до людини .. – добрі діла вічні (М. Лазорський);
От тягнеться він до непевного карбованця, до потаємних підземних скарбів, а не тямить, що все це суєта суєт (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- суєта — суєта́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири суєти́ у множині вживається рідко, крім фразеологізму Орфографічний словник української мови
- суєта — Суєтність, МАРНОТА, даремність, марність; (рейвах) МЕТУШНЯ, шатанина. Словник синонімів Караванського
- суєта — [суйеита] -ти, д. і м. -йеіт'і Орфоепічний словник української мови
- суєта — 1. марнота, марність 2. див. суматоха, катавасія, каваркад моск. метушня Словник чужослів Павло Штепа
- суєта — -и, ж. 1》 Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. || Дріб'язкові інтереси, турботи, справи і т. ін. Суєта суєт — те, що не має ніякого значення, цінності; марнота марнот. 2》 рідко. Безладний рух, біганина, клопоти; метушня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суєта — суєта́ сує́т. Життєві дрібниці та їх оцінка як незначних, мізерних, не пов’язаних із справжніми цінностями життя. Усяке багатство, усяка слава — усе воно суєта суєт: і шабля, й булава з бунчуком поляжуть колись поруч із мертвими кістками (П. Фразеологічний словник української мови
- суєта — МЕТУШНЯ́ (поспішний, безладний рух; дріб'язкові справи, турботи; шум, пов'язаний з цією дією), МЕТУШІ́ННЯ, СУМ'Я́ТТЯ, БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА розм., БІГОТНЯ́ розм., КРУТАНИ́НА розм., МОТАНИ́НА (МЕТАНИ́НА) розм., РЕ́ЙВАХ розм., РО́ЗРУХ розм., ВЕРЕМІ́Я розм. Словник синонімів української мови
- суєта — СУЄТА́, и́, ж. 1. Те, що не становить справжньої цінності, що-небудь мізерне, неважливе; марність. Молися, старче, бий поклони, Поки й малих дітей погонять Гатить глибокі болота… На світі все бач суєта (Шевч. Словник української мови в 11 томах