схибити
ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИ розм., ЗБЛУДИ́ТИ рідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯ рідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗБЛУКА́ТИСЯ рідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯ рідко; ЗБИ́ТИСЯ, СХИ́БИТИ (зійти з правильного шляху). Сахно побачила, що вона заблудила, забрівши далеко від дому (Ю. Смолич); — Дорогу я роздивився добре, не заблуджуся (Григорій Тютюнник); Дівчина ні разу не подумала, що може заблукати в лісі, натрапити на хижих звірів (І. Ле); Довбущуки не боялися зблудити в крутих яругах і темних лісах (І. Франко); То що за диво? Чи з дороги Зблудивсь троянець-неборак? (С. Воскрекасенко); Їздовому.. Вася наказує бути обачним, не заблукатись в тумані (О. Гончар); Дивні думки бушували в моїй голові, і через них я зблукався з дороги (Мирослав Ірчан); І Алі, і Фатіма... не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті (М. Коцюбинський).
ПОМИЛИ́ТИСЯ (зробити щось неправильно, допустити неточність, неправильність у чомусь), СХИ́БИТИ (СХИБНУ́ТИ), ПРОМАХНУ́ТИСЯ, ОБМАХНУ́ТИСЯ рідше, ДА́ТИ МА́ХУ розм., СПІТКНУ́ТИСЯ (СПОТИКНУ́ТИСЯ) розм., ОСТУПИ́ТИСЯ розм., ПОСКОВЗНУ́ТИСЯ розм., ПІДКОВЗНУТИСЯ (ПІДСКОВЗНУТИСЯ) розм., ПРОМА́ЗАТИ розм., ОСІКТИ́СЯ розм., ЗМИЛИТИ розм. рідше, ОБМИЛИТИСЯ діал., ЗБЛУДИ́ТИ діал., УХИ́БИТИ (ВХИ́БИТИ) діал., ОГУ́ЛИТИСЯ діал., ПОЗІВА́ТИ діал.; ЗБИ́ТИСЯ, СПЛУ́ТАТИСЯ, СПЛУ́ТАТИ, НАБРЕХА́ТИ розм., ПРОБРЕХА́ТИСЯ розм. (припускатися помилки в розрахунках, розмові тощо); ОБМО́ВИТИСЯ (в розмові); ОБРАХУВА́ТИСЯ (при підрахунках); ОБМІ́РЯТИСЯ (ОБМІ́РИТИСЯ) розм. (міряючи). — Недок.: помиля́тися, хи́бити, прома́хуватися, давати ма́ху, спотика́тися, оступа́тися, підко́взуватися (підсковзуватися), ма́зати, прома́зувати, осіка́тися, блуди́ти, збива́тися, плу́татися, плу́тати, сплу́тувати, набрі́хувати, пробрі́хуватися, обмовля́тися, обрахо́вуватися, обмі́рюватися (обміря́тися). Не помилилася громада, називаючи його патріотом... (М. Коцюбинський); Він, не вагаючись, приймав потрібні рішення на свій страх і риск. При цьому його не лякало, що він може десь оступитися, помилитися, схибити (О. Гончар); Панотець гірко промахнувся, надіючись, що їмость картатиме Йвана з таким самим завзятком, як він (Лесь Мартович); — Та ти вже панна, дівчино! А то я обмахнувся! Ти знаєш? Купив тобі м'яч (Ірина Вільде); Видно, їм (поліцаям) таки вчора перепало за те, що маху дали, де ж пак, з-під самого носа втік в'язень! (Ю. Збанацький); Раз на віку спіткнешся, та й те люди побачать (прислів'я); У тебе є мудрі наставники, твої друзі, твої старші керівники, які тебе і поскубти можуть, і підтримати, якщо спотикнешся (М. Чабанівський); — Вона посковзнулась: стала покриткою, та як ступила на ту хистку кладку, то й не вдержалась (І. Нечуй-Левицький); — Згублять тебе, Карпе, спідниці. Не ганяйся за ними вельми, колись підковзнешся (Ю. Мушкетик); — Призначив я його (Преображенського), а в самого чорти скребуть. Треба було б таки порадитись спочатку. Ти більше стикався з ним по роботі, скажи: промазав я здорово? (І. Ле); — А на нашому (панові) — осікся (Харко). Пізнав, бідага, що вигодував гадюку коло свого серця, пізнав — та пізно вже... (Панас Мирний); Де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"); — Слухайте, тату: у вас, чи пак у мене, буде синок, — сказала я, обмилившися з радощів (Ганна Барвінок); Ах, полюбив, не зблудив (пісня); — Поможи мені ще вирватися з сеї западні, щоб я міг хоч раз дихнути свобідно, про направу того, що я ухибив цілим своїм життям! (І. Франко); Та й пан не огулився, що полюбив таку кралю (Словник Б. Грінченка); На празнику життя не позіваю, Та в бідності не опускаю рук (І. Франко); — Дозвольте вже мені самому розповідати далі, а ви слухайте, бо я можу збитися (Ю. Яновський); Хлопчину повсякчас Бартоломієм тут хрестили, чи Матвієм. А щоб не сплутатись, доточували всі їм Дотепні прізвиська, що з ними і росли (переклад М. Рильського); Він теж стомився від спеки і ледве підшукує слова, щоб нічого не забути і не сплутати (З. Тулуб); Набрехати в підрахунках; Жаль, що я не знаю, яке, власне, "незнаття фактів" (помилки?) мені закида Кон(иський). Може, я справді в чому-небудь пробрехався (М. Драгоманов); Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха. Адже на світі так — де радість, там і скруха (переклад В. Мисика); Цифри до плану він вводив з пересторогою, щоб, боронь Боже, на чомусь не обрахуватись (П. Оровецький).
ПРОМАХНУ́ТИСЯ (не влучити в ціль, стріляючи, кидаючи щось тощо), СХИ́БИТИ, ПОХИ́БИТИ розм., ХИ́БИТИ розм., ОБМАХНУ́ТИСЯ розм., ПРОМА́ЗАТИ фам. — Недок.: прома́хуватися, хи́бити, ма́зати, прома́зувати. Тадик вистрілив три рази. Вершник не впав. Тадик зрозумів, що промахнувся (Григорій Тютюнник); — З того часу, як вигадали рушницю і пістоль, — сказав Барило, — той став міцніший, хто не схибить, стріляючи (О. Стороженко); Дві стріли вилетіли рівночасно з двох луків, але одна хибила, свиснувши медведеві понад вухи, а друга влучила звіра в бік (І. Франко); — От і промазав, — докірливо буркнув Марко Іванович. — Як і завжди мажеш. Хіба путній мисливець б'є всидячку? (Я. Баш).
Словник синонімів української мови