сімейство

РОДИ́НА (група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом), СІМ'Я́, СІМЕЙСТВО заст., ЧЕ́ЛЯДЬ діал., ПОСІМЕ́ЙСТВО діал., ФАМІ́ЛІЯ розм.; ХА́ТА, ДОМА́ШНІ (така група людей, котра перебуває в одному приміщенні). В родині Олекси Бессараба — свято. Народився син (П. Кочура); Хороша сім'я — мов хороша пісня: і співається легко, і в роботі допомагає, і люди нею тішаться (О. Гуреїв); Ця служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити, аби вигодувати таку челядь (Лесь Мартович); Дзвонив Марченко, нагадував чорноусівському посімейству, що пора й честь знати — іти до нього на весілля (В. Минко); — Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Хата мовчала. Клим у задумі слухав синову річ (К. Гордієнко); Тихенько, щоб не розбудити своїх домашніх, які вже спали, він встав з постелі, вийшов на подвір'я (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. сімейство — сіме́йство іменник середнього роду сім'я рідко  Орфографічний словник української мови
2. сімейство — див. родина  Словник синонімів Вусика
3. сімейство — [с'імейство] -ва, м. (на) -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. сімейство — див. сім'я  Словник чужослів Павло Штепа
5. сімейство — СІМЕ́ЙСТВО, а, с., рідко. 1. Те саме, що сім'я́ 1. [Наталка:] Мені здається, для того [женяться], щоб завести хазяйство і сімейство; жити люб'язно і дружно (І. Котляревський); – Хіба поміж шахтарів одружених не буває? – огризнувся Данило.  Словник української мови у 20 томах
6. сімейство — -а, с., рідко. 1》 Те саме, що сім'я 1). 2》 перен. Група машин, приладів, апаратів і т. ін., що мають функціональну спільність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сімейство — СІМЕ́ЙСТВО, а, с., рідко. Те саме, що сім’я́ 1. [Наталка:] Мені здається, для того [женяться], щоб завести хазяйство і сімейство; жити люб’язно і дружно (Котл., II, 1953, 21); — Хіба поміж шахтарів одружених не буває? — огризнувся Данило.  Словник української мови в 11 томах