табуретка

СТІЛЕ́ЦЬ (вид меблів у формі короткої лави зі спинкою для сидіння однієї людини); ДЗИ́ҐЛИК (звичайно на трьох ніжках і з гвинтом); ТАБУРЕТ, ТАБУРЕТКА (з квадратним сидінням без спинки). Попід стінами стояли рядками дубові стільці з високими спинками (І. Нечуй-Левицький); А потім цариця Сіла мовчки на дзиґлику (Т. Шевченко). — Пор. крі́сло.

Значення в інших словниках

1. табуретка — табуре́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. табуретка — [табуретка] -ткие, д. і м. -ец':і, р. мн. -ток  Орфоепічний словник української мови
3. табуретка — Дзиґлик, див. стулець  Словник чужослів Павло Штепа
4. табуретка — ТАБУРЕ́ТКА, и, ж. Те саме, що табуре́т. Сідає [Любов] проти бюста на табуретці, що до піаніно (Леся Українка); Попід стінами стояли стільці й табуретки (М. Олійник).  Словник української мови у 20 томах
5. табуретка — И, ж. Невеликий моторолер. Терпіти не можу табуретки, особливо коли на них їздять дебелі дядьки.  Словник сучасного українського сленгу
6. табуретка — -и, ж. Те саме, що табурет.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. табуретка — ТАБУРЕ́ТКА, и, ж. Те саме, що табуре́т. Сідає [Любов] проти бюста на табуретці, що до піаніно (Л. Укр., II, 1951, 35); Попід стінами стояли стільці й табуретки (М. Ол., Леся, 1960, 145).  Словник української мови в 11 томах