таскати
НОСИ́ТИ кого, що (нести кого-, що-небудь — із значенням повторюваності, тривалості цієї дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках), ТАСКА́ТИ фам. рідше; ТЯГА́ТИ, ПИРЯ́ТИ розм. (щось важке, велике, громіздке); НОСИ́ТИСЯ з ким-чим, розм. (багато, довго). Бійці носили ящики з мінами (О. Гончар); Жінки повз нас таскають на головах камінь (М. Коцюбинський); Вже ось кілька днів тягав на собі такі мішки і Марко (І. Цюпа); Бурштейн.. сів на стілець з таким змореним виглядом, наче він сам пиряв по кімнаті важку швейну машинку (А. Дімаров); Носиться (Уляна) цілими днями із ним (сином Івасем), з рук не спускає (Панас Мирний). — Пор. 1. нести́.
НОСИ́ТИ що (використовувати для носіння який-небудь одяг, взуття, прикраси тощо), ХОДИ́ТИ в чому; ТЯГА́ТИ розм., ТАСКА́ТИ фам. рідше (носити без потреби, даремно або щось одне протягом тривалого часу). Ненагодоване і босе (дитя) Сорочечку до зносу носить (Т. Шевченко); Дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці — в широченних, добре відпрасованих штанях (Григорій Тютюнник); Офіцери вже давно не носять цієї форми, а він і досі тягає свою гімнастерку (В. Собко). — Пор. 1. надяга́ти, одяга́тися.
ТЯГА́ТИ (пересувати щось довгий час або в різні боки, не відриваючи від поверхні), ВОЗИ́ТИ, ТАСКА́ТИ розм. — Що ж, Коню, ти? Попихач головатий... Диковина тим возом торохтіть; Велике діло борону тягати Або снопи возить! (Л. Глібов); Лаврін.. прив'язував до нитки заячий хвостик і возив його по долівці, забавляючись хижими стрибками кота (О. Донченко); Спав-спав (Нечипір), аж ось чує, що його сіпають і таскають то сюди, то туди (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник синонімів української мови