татарин

ТАТА́РИН іст. (представник племен Золотої Орди або Кримського ханства), МУРЗА́К заст., зневажл. Ідуть дівчата в поле жати Та, знай, співають ідучи: Як проводжала сина мати, Як бивсь татарин уночі (Т. Шевченко); А вже ж мурзак, мурзак Супрунові да назад руки в'яже (Словник Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. татарин — тата́рин іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. татарин — ТАТА́РИН див. тата́ри.  Словник української мови у 20 томах
3. татарин — див. татари.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. татарин — Тата́рин, -на; тата́ри, -та́р і -та́рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. татарин — ТАТА́РИН див. тата́ри.  Словник української мови в 11 томах
6. татарин — Татар, -ра, татарин, -на м.; мн. ч. татари и татаро́ве. Татаринъ. За козака рушник дала, за татара заміж пішла. АД. І. 138. У городі Килії татарин сидить бородатий. АД. І. 169. Були ж в мене гості татарове. АД. І. 164. ум. татаронько.  Словник української мови Грінченка