тваринний
ТВАРИ́ННИЙ, ТВАРИ́НЯЧИЙ, ЖИВОТИ́ННИЙ розм.; ЗВІРИ́НИЙ, ЗВІРЯ́ЧИЙ. Тваринний світ; Тваринний планктон; Його пронизує жах. Дикий, тваринний страх перед отією, п'ятою зустріччю (А. Дімаров); Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (С. Васильченко); Щось животинне, вовче було в його хижому виду, в хижих очах, в самому апетиті, як він кинувся уплітати баранину та дичину (І. Нечуй-Левицький); Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (О. Довженко); Долівку було наслано дошками, розвішані і розстелені коштовні килими, звірячі шкури, рушниці, шаблі на стінах... (Г. Хоткевич). — Пор. 1. твари́на.
Словник синонімів української мови